ВСТУП
Актуальність дослідження. Актуальність дослідження даної теми обумовлена
модернізацією освіти, де одним з напрямків є якість знань, пов'язана з
підвищенням ефективності навчання по предметних дисциплінах, зокрема і по хімії.
Тому важливим завданням сьогодення є створення таких умов, щоб учень міг
навчатися самостійно, опановувати вміння та навички роботи з навчальним
матеріалом. Формування таких якостей школяра досягається через упровадження у
шкільну практику інтерактивних методів навчання.
Навчальний процес вимагає такої організації, за якої урок став би цікавим,
учні працювали б самостійно, а їхня діяльність була продуктивною. Велику роль в
організації таких уроків відіграє впровадження інтерактивних методів, коли
навчальний процес відбувається за постійної активної участі всіх учнів.
Інтерактивне навчання — це спеціальна форма організації пізнавальної
діяльності, яка має конкретну, і передбачувану мету — створити комфортні умови
навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність та інтелектуальну
спроможність [1].
Інтерактивні педагогічні форми і методи
включають у себе спільну групову роботу, дебати, моделювання, рольові ігри,
дискусії, індивідуальні й групові творчі роботи. Ці методи навчання не тільки
підвищують інтерес учнів до предмету, але й забезпечують глибоке засвоєння
змісту, вироблення навичок і відданість загальнолюдським цінностям. Учнів
треба втягувати в дискусії й заохочувати питання. Це робить обстановку в класі
більш демократичною, творчою, емоційною.
Отже, потрібно формувати
не лише вузько навчальні, а й широкі пізнавальні мотиви, учень повинен перейти
від цікавості (ситуативного інтересу) до зацікавленості.
Проблема інтерактивних
технологій навчання в загальноосвітніх навчальних закладах знайшла відображення
в працях М.В. Вересової, М.В. Кларина, О.І.Пометун, Л.В. Пироженко, С.В.
Решнової, В.Д. Шарко, В.І. Шулдика та інших.
Об’єкт дослідження – інтерактивні методи навчання на уроках хімії.
Предмет дослідження – процес підвищення розвитку учнів на уроках хімії через
використання інтерактивних методів навчання.
Мета – узагальнення та систематизація науково-теоретичних
основ інтерактивного навчання та вивчення проблеми підвищення ефективності
навчання учнів шляхом використання інтерактивних методів на уроках хімії.
Припустимо, що розвиток учнів буде здійснюватися більш ефективно з
використанням активних методів навчання, якщо педагог буде розуміти значущість
використання інтерактивних форм і методів навчання з метою розвитку та
виховання школярів, володіти технологією включення таких методів навчання в
педагогічний процес і забезпечувати керівництво ними.
Виходячи із мети поставлені такі завдання:
- Проаналізувати стан проблеми використання інтерактивних методів навчання
в теорії та практиці шкільної освіти;
- Визначити умови підвищення ефективності розвитку школярів на уроках хімії
за допомогою використання сучасних інтерактивних методів навчання;
- Розробити умови організації технології інтерактивного навчання.
РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ ІНТЕРАКТИВНОГО НАВЧАННЯ ТА
ІНТЕРАКТИВНИХ МЕТОДІВ
1.1 Поняття інтерактивного навчання
Процес навчання потребує
напруженої розумової роботи дитини і її власної активності у цьому процесі.
Мало пояснити, розповісти, продемонструвати. Справжнього результату можна
досягти лише за допомогою інтерактивного навчання.
Інтеракція позначається,
як здатність взаємодіяти чи знаходитися в режимі бесіди, діалогу з чим-небудь
або з ким-небудь. Вперше термін "інтеракція" був застосований в назві
теорії символічного інтеракціонізму, що спиралися на ідеї Г. Блумера, Ч. Кулі,
Г Зиммель.
Інтерактивне навчання –
це певний різновид активного навчання, який, має свої закономірності та
особливості. Навчальний процес завдяки таким технологіям відбувається за умов
постійної активної взаємодії всіх учнів. Це співнавчання, взаємонавчання, коли
учень і вчитель є рівноправними, рівнозначними суб’єктами уроку [2].
Інтерактивні методи
навчання мають ряд особливостей, які потрібно враховувати в реальній навчальній
діяльності. По-перше, активна взаємодія учасників освітнього процесу. В даному
випадку взаємодія розуміється як "стосунки між людьми, коли вони в процесі
вирішення спільних завдань, впливаючи один на одного, доповнюють один одного,
успішно вирішують ці завдання". При цьому "відбуваються зміни в
кожному з цих суб’єктів, і в тих об’єктах, на яких спрямована взаємодія".
По-друге, використання інтерактивних методів навчання передбачає наступну
логіку навчальної діяльності: мотивація – формування нового досвіду – його
усвідомлення через застосування – рефлексія. Формування нового досвіду
здійснюється з врахуванням вже наявного, створення проблемних діалогічних
ситуацій, утворюються на основі суперечностей, що виникають, народження нових
пізнавальних мотивів та інтересів. По-третє, інтерактивні методи характеризує
робота в малих групах на основі кооперації та співпраці. По-четверте,
інтерактивні методи навчання засновані на ігрових формах навчання, при яких
проявляється акумуляція і передача соціального досвіду, створюються умови для
більш повної реалізації особистості тих, хто навчається [3].
1.2 Класифікація інтерактивних
методів навчання
Спроби класифікації
інтерактивних методів навчання різноманітні: Л. Н. Вавилова, Т.Н. Добриніна,
Е.Я. Голант, О. А. Голубкова, В. В. Гузєв та інші.
Розглядаючи різні
класифікації інтерактивних методів, потрібно відмітити ряд проблем: по-перше, досі
не було виявлено жодної повної класифікації інтерактивних методів навчання.
По-друге, нема чіткого розмежування між інтерактивними та активними методами
навчання, одні і ті ж види відносять як до активних, так і до інтерактивних.
По-третє, наявні класифікації інтерактивних методів навчання не відбивають
такої особистісної функції, як самореалізація[6].
Г.С. Харханова класифікує
інтерактивні методи на основі формування мотивації конфлікту на три групи, в
залежності від спектра можливостей: інтерактивні методи навчання з широким,
середнім і вузьким спектром можливостей.
Е. Я. Голант вперше
класифікує методи навчання за мірою включеності тих, хто навчається в навчальну
діяльність. Пасивні методи навчання називаються нею "нетрудові методи
готових знань", активні методи – "інтенсивні, активно-трудові".
О.А. Голубкова,
А.Ю.Прилепо класифікують інтерактивні методи навчання на основі їх
комунікативних функцій, розділяючи їх на 3 групи: дискусійні методи (діалог,
групова дискусія та аналіз життєвих ситуації); ігрові методи (дидактичні ігри,
творчі ігри, втому числі ділові, рольові ігри, організаційно діяльні сні ігри,
контрігри); психологічні група інтерактивних методів.
Т. С. Паніна, Л. Н.
Вавилова класифікують інтерактивні методи навчання на три групи : дискусійні
(діалог, групова дискусія, розбір ситуацій з практики); ігрові (дидактичні
творчі ігри, в тому числі ділові, рольові ігри); тренінгові.
Нажаль, ні одна із цих
класифікацій не відбиває такої особистісної функції, як самореалізація
особистості. Тому була вжита спроба систематизувати інтерактивні методи
навчання в контексті самореалізації особистості тих, хто навчається. Отже всі
інтерактивні методи навчання вчені пропонують розділити на три великі групи на
основі середовищ взаємодії: учень – учень – вчитель, учень – комп’ютер –
вчитель, учень – навчальний підручник – вчитель [7].
В середовищі "учень
– учень – вчитель" пропонують виділити ігрові та неігрові інтерактивні
методи навчання.
Ігрові інтерактивні
методи навчання включають: імітаційні методи, до яких відносяться ролеві ігри,
що підрозділяються на ігри-драматизації і ролеві дискусії; навчальні ділові
ігри, що включають операційні та імітаційні ділові ігри. Неімітаційні ігрові
інтерактивні методи навчання представлені: дослідницькими діловими іграми;
кейс-методами; проектними методами; організаційно-діяльнісними іграми
(організаційно-розумові, моделюючі, проектні гри); аналізом конкретних ситуацій
(аналіз мікроситуацій, аналіз ситуаций-ілюстрацій, аналіз ситуацій-проблем, розбір
і обговорення конкретного матеріалу, вивчення передового досвіду і обмін знаннями);
тренінговими методами [7,8].
Неігрові інтерактивні
методи навчання представлені методами діалогічноїї взаємодії: дебати, диспути,
відкриті форуми, різні види дискусій ("Круглий стіл", проблемна
дискусія, експрес-дискусія, "Акваріум", "Навчаючись вчусь",
текстова дискусія). А також методами автентичного оцінювання досягнень учнів
(портфоліо).
РОЗДІЛ
2. ВИВЧЕННЯ ПРОБЛЕМИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ НАВЧАННЯ УЧНІВ ШЛЯХОМ ВИКОРИСТАННЯ
ІНТЕРАКТИВНИХ МЕТОДІВ НА УРОКАХ ХІМІЇ
2.1 Роль інтерактивних форм і методів навчання в удосконаленні
педагогічного процесу
Для нікого вже не є таємницею, що інтерес до знань в учнів падає. А
хочеться, щоб кожна дитина розвивалася всебічно, і якщо в ній «дрімає» якийсь
талант, то треба, щоб він розкривався на користь їй та іншим. Адже видатний
педагог В. Сухомлинський мудро підкреслив, що, виряджаючи дитину до школи,
кожна мати вірить у те, що справжній учитель побачить у дитині щось таке, чого
не бачить вона, і буде розвивати помічені здібності. З метою успішного розв'язання
даної проблеми вчителі застосовують в навчально-виховному процесі активні та
інтерактивні методи роботи, які активізують діяльність учнів, розвиваючи їх
творче мислення вміння розвиватися розмірковувати і приймати рішення.
Я.А.Коменський зазначав: "Якщо навчання дається дитині важко, то в цьому
передусім винні методи, якими її навчають"[3]. Це положення не втратило
своєї активності й значимості і в наш час.
Дійсно, сьогодні, коли обсяг інформації зріс до неможливості осягнення її
однією людиною, я вважаю, що дидактична функція вчителя полягає не в передачі
знань, а у формуванні навичок здобувати їх. Застосовуючи інтерактивні методи,
вчителі моделюють реальні життєві ситуації, пропонують проблеми для спільного
розв'язання, використовують рольові ігри.
Значення інтерактивних технологій велике. Вони дають можливість для кожної
дитини створити ситуацію успіху. Постійно виділяти кожне, хоч і найменше,
досягнення дитини, особливо підкреслюючи, що це результат її праці (або
самостійної, або ж колективної).
Дитина має впевнитись у тому, що завдяки праці і співпраці можна досягнути
успіху - для учнів початкових класів він виявляється у вигляді похвали вчителя,
оцінки, а то і призу. А коли дитина, а особливо молодший школяр, почувається
окриленою успіхом, вона прагне ще краще здійснювати свою діяльність, у нашому
випадку - пізнавальну. Таким чином, ми не просто дамо учневі знання про щось, а
й розвинемо в нього потребу працювати і співпрацювати з іншими людьми.
Тому, апробуючи нові технології, адаптуючи їх, потрібно залишати в арсеналі
ті, які сприяють розвитку інтелектуально-творчих здібностей дітей, їхньому
самовияву, а отже, особистісному становленню.
Завдяки інтерактивному навчанню учень стає активним учасником навчального
процесу. Уроки повинні базуватися на співпраці, взаємонавчанні вчитель — учень,
учень — учень. При цьому вчитель і учень - рівноправні, рівнозначні суб'єкти
навчання. На таких уроках виключається домінування одного учасника навчального
процесу над іншими, однієї думки над іншою. Учні вчаться бути демократичними,
критично мислити, приймати обґрунтовані рішення [10, 12].
Застосовуючи інтерактивні технології навчання, слід дотримуватися таких
підходів щодо організації уроку:
• спиратися на дитячий досвід і мінімальні базові знання з теми за допомогою
обговорення міні-проблеми, анкетування, вступної бесіди;
• створювати умови для поділу класу на групи зі змінним, залежно від
характеру завдання, складом учасників. Кожна група висуває свого лідера, який
керує її роботою;
• передбачати проблемність завдання, збуджувати активність учнів,
• спонукати замислитися над матеріалом, що вивчається, дивитися на факти
під різними, навіть несподіваними кутами зору.
• під час обговорення проблеми підштовхувати дітей до створення власної
оригінальної версії, до самостійності. Завдання для груп підбираю так, щоб
можна було врахувати й оцінити індивідуальний внесок кожного учня;
• створювати на уроці атмосферу співробітництва учнів і вчителя, яка
позбавляє страху отримати погану оцінку. Емоційне піднесення й почуття розкутості
створюють сприятливий мікроклімат для засвоєння знань, формування вмінь і
навичок, розкриття здібностей учнів. Застосування інтерактивного навчання на
уроках здійснюю шляхом використання фронтальних та кооперативних форм
організації навчальної діяльності учнів, інтерактивних методів та ігор, що
сприяють навчанню учнів вміння дискутувати.
Використання інтерактивних методів навчанні веде до фахового зростання
самого вчителя. Варто зробити перший крок, і після декількох старанно
підготовлених уроків учитель зможе відчути, як змінилося ставлення до нього,
сама атмосфера в класі, що послужить додатковим стимулом роботи з
інтерактивними технологіями [9].
2.2 Особливості
організації педагогічного процесу з підвищення ефективності розвитку учнів за допомогою
використання інтерактивних методів навчання
Вивчаючи методичну літературу, спостерігаючи та аналізуючи уроки, мимоволі
замислюєшся про використання активних методів навчання в організації
педагогічного процесу.
Формуючий експеримент показав, що хоча в задачі технології інтерактивного
навчання входить розвиток пізнавальної сфери учнів і свідоме активне осмислення
та засвоєння ними інформації, її можна використовувати лише тоді, коли учні вже
володіють основами необхідної інформації, отриманої, як правило, традиційними
методами. Тому недоцільно протиставляти традиційні та інноваційні методи.
Необхідно знаходити розумне поєднання і використання сильних сторін в
залежності від поставлених перед навчально-виховним процесом завдань і
виникаючих ситуацій [11].
Умови ефективного використання сучасних активних форм і методів навчання:
• поєднання сучасних активних форм і методів навчання з традиційними;
• формування позитивної мотивації учіння;
• поєднання індивідуальних і групових форм навчання;
• диференційованого підходу до навчання;
• наявність в учнів інтелектуальних і загальних навчальних вмінь;
• використання системи активних форм і методів навчання.
Високий рівень успішності не завжди поєднується з високим рівнем творчої
обдарованості. У зв’язку з цим потрібно намагатися створити сприятливі умови
для самовираження кожної дитини в різних видах діяльності.
Нині важливу роль у розвитку пізнавальних інтересів учнів відіграють інтерактивні технології навчання
та інтерактивний урок. Мета інтерактивного уроку – створити комфортні умови
навчання, за яких кожен учень відчув би свою інтелектуальну спроможність
пізнавати нове. Досягти цього можна за умови постійної активної взаємодії
вчителя та учнів, що дає змогу педагогу стати справжнім лідером дитячого
колективу. Інтерактивність навчання передбачає активізацію навчальних
можливостей учня під час навчання замість переказування готової інформації.
Уроки, на яких використовуються інтерактивні технології, дають учням основні
пізнавальні та громадянські вміння, навички і зразки поведінки. Вони захоплюють
учнів, пробуджують учнівський інтерес, навчають самостійного мислення та дій.
Ефективність і сила впливу на емоції та свідомість вихованців значною мірою
залежить від умінь і стилю роботи вчителя [13].
Застосування інтерактивних технологій висуває певні вимоги до структури
уроків. Як правило, структура таких занять складається з п’яти елементів:
1. Мотивація.
2. Оголошення, представлення теми та очікуваних навчальних результатів.
3. Надання необхідної інформації.
4. Інтерактивна вправа – центральна частина заняття.
5. Підбиття підсумків, оцінювання результатів уроку.
Під час проведення інтерактивних уроків застосовують парну і групову роботу
(в малих та великих групах). Це спонукає учнів висловлювати свої думки, формує
вміння переконувати, вести дискусію. З метою підвищення ефективності уроку як
основної форми навчання проводять уроки-подорожі, комбіновані уроки,
уроки-казки, використовуючи різні сучасні технології: “акваріум”, “мозковий
штурм”, “коло ідей”, “метод прес”, “навчаючи, вчуся”, “мікрофон” тощо. Робота в
малих групах дає змогу набути навичок спілкування та співпраці. Інтерактивна взаємодія
не заперечує домінування одного учасника навчального процесу над іншими, однієї
думки над іншою. Під час інтерактивного навчання учні вчаться бути
демократичними, спілкуватися з іншими людьми, критично мислити, приймати
продумані рішення. Інтерактивне навчання дає змогу різко збільшити відсоток
засвоєння матеріалу, оскільки впливає не на свідомість учня, а й на його
почуття, волю [15, 16].
2.3 Впровадження інтерактивних методів навчання у процес вивчення хімії
Інтерактивні методи можна ефективно використовувати як на уроках засвоєння,
так і на уроках застосування знань, умінь і навичок. Це може відбуватись одразу
ж після викладу вчителем нового матеріалу, замість опитування, на спеціальному
уроці, присвяченому застосуванню знань, умінь і навичок, або бути частиною
узагальнюючого уроку.
Можна використовувати такі інтерактивні методи [12, 6, 13, 14, 15, 16]:
Метод «Мікрофон» застосовують на етапі актуалізації опорних знань
учнів або на етапі закріплення вивченого матеріалу. Він дає змогу кожному
висловити свою думку з приводу чогось. Висловлені думки не оцінюються і не
коментуються, під час виступу ніхто не має права перебивати, перепитувати.
Наприклад:
9 клас. Тема «Насичені вуглеводні». Запитують учнів: «Як ви вважаєте, зрозумівши
будову молекули метану та його гомологів, алкани є хімічно активні речовини чи
ні? Відповідь мотивуйте».
Передаючи «символічний мікрофон», учні обґрунтовують власну відповідь.
9 клас. Тема «Етилен і ацетилен.
Фізичні та хімічні властивості». Ставлять питання до учнів: «Які реакції є
спільними для насичених і ненасичених вуглеводнів? Обґрунтуйте власну відповідь».
11 клас. Тема «Фенол, його склад,
будова». Питання: «До якого класу речовин за будовою молекули ви б віднесли
фенол?» - (етап вивчення нового матеріалу).
На етапі закріплення вивченого ставлять питання: «Чим подібний фенол за
властивостями до аренів, чим відрізняється від них? Чим подібний за хімічними
властивостями фенол до одноатомних спиртів, чим відрізняється від них?».
Провівши попередньо дослідження, учні дають обґрунтовані відповіді на ці
питання.
11 клас. Тема «Вуглеводи. Глюкоза».
«Формула глюкози C6H12O6. Які, на вашу думку,
відомі функціональні групи характерні для глюкози, скільки їх може бути і,
відповідно, властивості яких речовин вона може проявляти?»
Метод «Мозковий штурм»
застосовують на різних етапах уроку. Цей метод базується на використанні знань
учнів, здобутих на попередніх уроках, він потребує від них короткої, швидкої
точної відповіді, передбачає вислуховування ідей без їх обговорення.
На етапі вивчення нового
матеріалу:
9 клас. Тема «Розчинність, її
залежність від різних чинників. Насичені і ненасичені розчини». Формулюють
проблему за допомогою таких питань до учнів:
«Чи може розведений розчин бути насиченим?
Чи обов’язково концентрований розчин є насиченим?
Від яких чинників залежить розчинність?
Як називається розчин, у якому при даній температурі речовина більше не
може розчинятися?…»
Учні висловлюють свої ідеї,
записують на дошці і обґрунтовують їх.
Проводиться загальна дискусія навколо висловлених ідей (правильність,
доцільність, оригінальність). Вибір найкращої ідеї.
Підсумкове обґрунтування вибраної ідеї.
На етапі актуалізації опорних знань:
9 клас. Тема «Етилен − представник
ненасичених вуглеводнів. Фізичні та хімічні властивості вуглеводнів»
Формулюють проблему за допомогою таких питань до учнів:
«Які вуглеводні називають алканами?
Наведіть загальну формулу
гомологічного ряду алканів?
Які хімічні зв’язки існують у
молекулах алканів?
Складіть електронну і структурну
формули для таких речовин: С2Н4, С3Н6.
Які хімічні зв’язки існують у даних молекулах?»
«Метод-прес» використовують на
етапі вивчення нового матеріалу, коли виникають суперечливі питання і необхідно
чітко аргументувати позицію з проблеми, переконати інших у правоті. Учні дають
відповіді на поставлені питання, аргументуючи позицію з проблеми за таким
алгоритмом:
Виступ має бути чітким і включати:
Позицію - «Я вважаю, що…» (висловлення
думки, пояснення точки зору);
Обґрунтування: «…тому що …» (наводяться
причини появи цієї думки докази на підтримку думки, позиції). Приклади та
факти, що підтверджують думку, позицію.
Висновки: «Отже, я вважаю …»
9 клас. Тема «Електроліти і
неелектроліти» - демонструю досліди з електропровідності розчинів:
дистильованої, водопровідної води, твердої кухонної солі, її розчину, розчину
хлоридної кислоти.
Питання: «Чому одні з цих розчинів проводять електричний струм, інші –
ні?». Відповідь обґрунтуйте.
«Метод групового дослідження» використовують на етапі вивчення нового матеріалу.
Наприклад:
На етапі уроку узагальнення та систематизації знань використовую
інтерактивну технологію «Незакінчене речення». Наприклад:
9 клас. Тема. «Вода як розчинник.
Фізико-хімічна суть процесу розчинення.»
1. Сьогодні на уроці ми познайомилися з…(будовою молекули води, поняттями «диполь».» водневий зв’язок»).
2. Молекула води утворена за допомогою…(двох
неспарених р-електронів атома
Оксигену і s-електронів двох
атомів Гідрогену).
3. Вода – полярний розчинник, тому що…(утворена полярними ковалентними зв’язками).
4. Ця інформація дозволяє зробити висновок про…(розчинність речовин різної будови).
5. Добре розчиняються у воді речовини…(з
полярними ковалентними зв’язками).
6. Нерозчинні або мало розчинні у воді ті
речовини , які утворені…(неполярними та мало полярними ковалентними
зв’язками).
7. Диполь – це…(система, яка має два
різнойменно заряджені полюси).
8. Водневий зв'язок – це…(електростатична
взаємодія між молекулами за участю атомів Гідрогену).
Інтерактивні вправи
«Незакінчене речення» спонукають
учнів бути уважними на уроці, щоб дати правильні відповіді.
Для кращого розуміння певних ознак чи явищ використовують метод пошуку аналогій. Це узагальнення
певних ознак чи властивостей одних предметів і пошук подібних властивостей у
інших. Аналогії можуть бути прямими, символічними, фантастичними. Використання
аналогій у творчому процесі розвиває логічне мислення, пам'ять, увагу, фантазію
дитини. Наприклад, при вивченні у 9-му
класі гомологів метану для розуміння просторового розташування атомів
використовую моделювання молекул.
Використовують метод розв’язання
ситуаційних задач. Цей метод
розвиває в учнів самостійне і
творче мислення, формує у них переконання, що немає готових проторованих шляхів
ухвалення рішень. Ця вправа навчає учнiв ставити запитання, вiдрiзняти факти
вiд думок, виділяти важливі та другорядні обставини, аналізувати та приймати
рішення. Наприклад, під час вивчення у 8-му класі теми « Поняття про лужні метали, галогени,
інертні гази» пропоную учням таку ситуацію. «У романі «Війна світів» Г. Вальс
розповідає про війну, розв’язану космічними прибульцями – марсіанами – на
Землі. На руїнах своєї колишньої цивілізації земляни несподівано знаходять чорну речовину –
смертельну отруту, яка виявляється хімічною сполукою Аргону. Якої неточності
припустився письменник?» (Аргон – інертний газ).
На етапі закріплення вивченого матеріалу використовують кросворди та ігри:
«Так – чи – ні», «Поле чудес», вікторини, прийом «Вірю – не вірю»,
«Розшифрувати таблицю». Наприклад, у 8-му класі під час вивчення теми: «Оксиди,
їх склад і назви» використовую прийом
«Слідство ведуть хіміки». Пропоную учням виконати таке завдання: «Деякі оксиди
замаскувалися під різними назвами: іржа, вуглекислий газ, негашене вапно, сухий
лід, вода, чадний газ. Допоможіть встановити їхнє хімічне ім’я».
Таким чином,
інтерактивне навчання – це така форма
пізнавальної діяльності, яка створює комфортні умови для навчання учня, за яких
учень відчуває свою необхідність, розвиває свої здібності і нахили, набуває
впевненості, виробляє навички спільної роботи в групі, колективі, формує
комунікативні компетентності.
ВИСНОВКИ
Інтерактивні методи навчання дають позитивний ефект при вивченні хімічних
дисциплін, бо дають можливість працювати учням в парах, мікрогрупах або малих
групах, маніпулювати предметним матеріалом шляхом спостережень, хімічних
дослідів та випробувань різних можливостей для розв’язання поставленої задачі
чи проблеми, це навчання, яке дає можливість учням опрацьовувати навчальний
матеріал розмовляючи, дискутуючи та обговорюючи різні точки зору.
Слід поєднувати
взаємонавчання з іншими методами роботи – самостійним пошуком, традиційними
методами. Неможливо побудувати весь процес навчання виключно на інтерактивних
методах. Це один з багатьох прийомів, які допомагають досягнути мети і
приносять результат тільки в поєднанні з іншими методами роботи.
Організація
інтерактивного навчання передбачає використання методів, які створюють ситуацію
пошуку, сумніву, ризику, успіху, аналізу та самооцінки своїх дій. Таким чином,
у своїй роботі на заняттях з хімії прагну викори- стовувати активні і
інтерактивні методи на різних етапах заняття: під час вивчення нового
матеріалу, закріплення, формування вмінь та навичок. Використання інтерактивних
технологій на мою думку не може бути головною ціллю. Адже найголовніше, щоб за допомогою
інтерактивного в поєднанні з традиційним навчанням була створена така атмосфера
в класі, яка б сприяла співробітництву, розумінню і доброзичливості й
підвищувала інтерес учнів до предмета, посилювала в них прагнення здобувати
знання самостійно, використовуючи вчителя як консультанта і організатора всього
процесу навчання.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Пометун
О. І. Інтерактивні технології навчання: теорія, практика, досвід. — К. :
А.П.Н., 2002. — 136 с.
2. Стребна
О.В. Інтерактивні методи навчання в практиці роботи початкової школи. В 6-е. -
Х.:Вид. група «Основа», 2008.
3. Коменський
Я.А. Избранные педагогические сочинения. В 2 –х т. Т. 1. – М. : 1982.
4. Джура
А. В. Інтерактивні технології на уроках хімії / А. В. Джура // Хімія :
наук.-метод. журн. – 2009. – № 23. – С. 3-7.
5. Жорник
В. О. Інтерактивні методи навчання на уроках хімії / В. О. Жорник // Хімія :
наук.-метод. журн. – 2007. – № 9. – С. 9-19.
6. Застосування
інтерактивних технологій у викладанні хімії : навч. посіб. / уклад. К. М.
Задорожний. – Х. : Основа, 2009. – 140 с. – (Бібліотека журналу «Хімія» ; вип.
10(82)).
7. Інтерактивні
технології на уроках хімії : навч. посіб. / уклад. К. М. Задорожний. – Х. :
Основа, 2006. – 176 с. – (Бібліотека журналу «Хімія» ; вип. 11(47)).
8. Калакайло
Я. К. Сучасний урок: проектування, реалізація, аналіз – результат / Я. К.
Калакайло // Хімія : наук.-метод. журн. – 2011. – № 19. – С. 7-10.
9. Каплан
Л. Інтерактивне навчання на уроках хімії / Лариса Каплан // Хімія. Шкільний
світ: газ. для вчителів хімії. – 2008. – № 24. – С. 19-23.
10.
Мельниченко Л. І.
Використання інтерактивних технологій на уроках хімії / Л. І. Мельниченко //
Хімія : наук.-метод. журн. – 2010. – № 5. – С. 5-12 : табл., схеми.
11.
Савчин М. Організація сучасного уроку
хімії, використання інтерактивних методів навчання / Марія Савчин // Хімія.
Шкільний світ: газ. для вчителів хімії. – 2008. – № 21. – С. 3-13.
12.
Вороненко Т. Методичні та
дидактичні вимоги до сучасного уроку / Тетяна Вороненко // Хімія. Шкільний
світ: газ. для вчителів хімії. – 2010. – № 12. – С. 3-4.
13.
Дьякова Л. І. Використання
комп’ютерних технологій на уроках хімії / Л. І. Дьякова // Хімія : наук.-метод.
журн. – 2007. – № 24. – С. 2-12.
14.
Манойлова
С. Використання комп’ютера на уроках хімії / Світлана Манойлова // Біологія і
хімія в шк. : наук.-метод. журн. – 2001. – № 5. – С. 21-24.
15.
Савчин
М. Місце інтерактивних методів у структурі уроку / Марія Савчин // Хімія.
Шкільний світ: газ. для вчителів хімії. – 2008. – № 22/23. – С. 2-3.
16.
Фартушина
І. О. Форми та методи інтерактивного навчання на уроках хімії / І. О. Фартушина
// Хімія : наук.-метод. журн. – 2007. – № 4. –С. 5-8.
Немає коментарів:
Дописати коментар